Черговість спадкування за законом

 

     Якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт визнаний недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або вона розпорядилась лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Можна сказати, що спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

     При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, яка має суворо дотримуватись. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

     Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором зацікавлених спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі або такого, що має право на обов’язкову частку.

 

Добровільна відмова від прав власності або права постійного користування

земельною ділянкою

 

     Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

     Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

 

Друга черга спадкоємців за законом

 

     Стаття 1262 Цивільного Кодексу встановлює другу чергу спадкоємців за законом, до яких відносяться брати та сестри спадкодавця, його баба та дід. Якщо ж хто-небудь із спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не закликаються.

     Брати і сестри є спадкоємцями померлого, якщо між ними встановлені кровні родинні зв’язки, причому родинні зв’язки можуть бути як повнорідні (походження від загальних батьків), так і неповнорідні (походження від одного із батьків). Для встановлення цього факту вимагаються відповідні документи. Так, родинні відносини можуть підтверджуватися свідоцтвами органів реєстрації актів громадянського стану про народження, виписками із книг запису актів громадянського стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем – його братом, треба подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця, і якщо в цих свідоцтвах батьки - одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець – брати.

     У разі неможливості подання зазначених документів родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин, що набрало законної сили. Не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

     Дід і баба померлого успадковують після смерті своїх онука або онучки, якщо їх пов’язують кровні родинні зв’язки. При цьому вони є спадкоємцями як з боку батька, так і з боку матері.

     Спадкове майно між спадкоємцями другої черги ділиться в рівних частинах.

 

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

 

     Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку.

     Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебувають у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

     Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Третя черга спадкоємців за законом

 

     У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Третя черга спадкоємців спадкує при відсутності перших двох черг або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування. На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то можна стверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою. У разі неможливості подання вказаних документів родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин, яке набрало законної сили.

 

Обов’язки щодо визначення спільних меж

 

     Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

 

Відновлення меж

 

     Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

     У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

 

Застава земельних ділянок

 

     У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності.

     Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою усіх співвласників.

     Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості).

     Заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.

 

Способи захисту прав на земельні ділянки

 

     Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

     Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

     1) визнання права;

     2) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

     3) визнання угодою недійсною;

     4) визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

     5) відшкодування заподіяних збитків;

     6) застосування інших, передбачених законом способів.

 

 

Право на заповіт

 

     Заповідачем може бути будь-яка фізична особа, яка є повністю дієздатною. Відповідно до ст. 34 ЦК повністю дієздатними є фізичні особи, що досягли вісімнадцяти років (повнолітні). Повну цивільну діє­здатність особа також може набути в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, неповнолітній особі, яка записана матір’ю або бать­ком дитини, особі, яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

     Не можуть складати заповіти особи, хоча і повнолітні, однак визнані в встановленому за­коном порядку недієздатними (до. таких належать особи не здатні усвідомлювати значення
своїх дій та (або) керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу особи, які склали заповіт під час, коли вони не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними. Не можуть також складати заповіти особі, хоча і повнолітні, але з обмеженою цивільною дієздатністю, що встановлена судом внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, а також, якщо особа страждала на психічний розлад, що істотно впливав на здатність усвідомлювати значення­ своїх дій та (або) керування ними. При цьому заповідач має бути дієздатним на момент складання заповіту. Подальша втрата дієздатності заповідачем, після складання запо­віту, не робить його недійсним, тоді як складання Заповіту недієздатною особою буде недійним завжди, навіть якщо в подальшому вона стане дієздатному. Заповіт як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений особисто ним. Здійснення заповіту через представника не допускається.. Не допускається також складання заповіту від імені кількох осіб, за винятком заповіту подружжя відносно спільного майна.

 

Підстави відшкодування збитків

власникам землі та землекористувачам

 

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

 

     а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподар­ським і лісогосподарським виробництвом;

     б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

     в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

     г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних власти­востей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

     ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

     д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

 

Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом

 

     Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час. Оскіль­ки склад спадкового майна визначається на час відкриття спадщини, то не має значення, чи було в наявності майно, вказане у заповіті, майнові права та обов’язки на момент складання запо­віту. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджу­ють його право на майно, що заповідається. Якщо в заповіті буде вказано майно, яке на момент відкриття спадщини буде втрачено чи взагалі не придбане, то в цій частині заповіт буде недійсним.

     Як саме розпорядитися майном у заповіті — заповідати все належне майно, чи тільки його частину, — залежить від бажання заповідача. Якщо ним заповідана тільки частина майна, то частина, що ним не охоплена розподіляються між спадкоємцями за законом. При цьому слід врахову­вати, що до кола цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким друга частина спадщини належала за заповітом. Не можуть спадкувати не заповідану частину майна ті спадкоємці за законом, які визначені в заповіті як позбавлені права на спадкування.

     Спадок не може бути прийнятий частково. Тобто, спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовлятись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

 

Особи, які належать до четвертої черги спадкування за законом

 

     В сімейному Кодексі, зазначено, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, а також, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

     Крім того Цивільним Кодексом захищаються права тих осіб, яких спадкодавець вважав своєю сім’єю і які проживають з ним впродовж тривалого часу. Цей строк встановлюється в п’ять років, тобто досить тривалий час, за який сторони ведуть спільне господарство, надають допомогу один одному. В цьому випадку при відкритті спадщини слід довести, що особа проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини (наприклад, це можуть бути свідчення сусідів).

 

Право власності на землю юридичних осіб

 

Юридичні особи (засновані громадянами України або юри­дичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни,
іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухо­мого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням
підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухо­мого майна.

Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридич­них і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, ви­значених частинами першою та другою цієї статті встановленому Земельним Кодексом для іноземних юридичних осіб (Статтю 82 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1103-І\/ від 10.07.2003).

Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спад­щину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

 

Форма спадкового договору

 

     Спадковий договір має письмову форму, укладається і підписується обома сторонами у присутності нотаріуса і засвідчується нотарі­ально. освідчення спадкового договору може бути зроблене у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Від сторін договору не вимагається власноручного підписання спадкового догово­ру. Виникає питання, чи можуть відчужувач і набувач укладати і підписувати договір через представників, чи можлива передача прав і обо­в’язків згідно з договором третім особам?

     Враховуючи те, що спадковий договір — уго­да, яка безпосередньо пов’язана с особою відчужувача, вона не може бути здійснена через пред­ставника, який діє за дорученням або згідно з законом (ст. 55 Закону «Про нотаріат»). Але ст. 45 Закону «Про нотаріат» передбачені ви­падки, коли заповідач не може зробити підпис особисто (хвороба, фізичні вади). У такому ви­падку слід застосовувати аналогію закону і тоді спадковий договір може бути підписаний іншою особою. Спадковий договір у цьому випадку складається у присутності нотаріуса, заповіда­ча і особи, яка його підписує. .

     Для того, щоб всебічно забезпечити інтереси відчужувача і набувача, необхідне безпосереднє волевиявлення набувача, яке виражається у власноручному засвідченні ним договору. Тому, очевидно, набувач також не може діяти через представника.

     Всі екземпляри підписуються учасниками спадкового договору. Нотаріус засвідчує справ­жність підписів. Кожному з учасників догово­ру видається по одному екземпляру.

     Майно, яке було придбане в період спільно­го подружнього життя, належить подружжю на праві загальної спільної власності, тому спадковий договір на все спільне майно не може бути укладений без згоди дру­гого з подружжя. Якщо спадковий договір було укладено без згоди другого з подружжя, це веде до його недійсності.  Відчужувач може укласти договір тільки на конкретне відокремлене майно, яке знахо­диться у його власності і підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

 

Гарантії права власності на земельну ділянку

 

     Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом та іншими законами України.            У випадках, передбачених Земельним Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

     Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для су­спільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про ви­знання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов’язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

 

П’ята черга спадкоємців за законом

 

     В останню чергу спадкують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (двоюрідні внуки, двоюрідні племінни­ки, двоюрідний дід та баба тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого сту­пеня споріднення.

     Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадко­давця. Народження самого спадкодавця не вхо­дить до цього числа.

     Родинні відносини підтверджуються подан­ням відповідних документів, у разі неможли­вості подання таких документів, родинні відно­сини встановлюються через суд, про що поста­новляється рішення.

     До п’ятої черги спадкоємців за законом та­кож належать утриманці спадкодавця. Щоб вважатися утриманцем спадкодавця потрібно декілька умов. По-перше, особа, має бути непов­нолітньою або непрацездатною. Непрацездат­ність встановлюється або за віком або за ста­ном здоров’я. По-друге, така особа має не бути членом сім’ї спадкодавця, по-третє не менш як п’ять років до смерті спадкоємця одержувати від нього матеріальну допомогу, яка була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

     На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані такі документи: довідки органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідки органу соціально­го захисту населення про призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника.

 

Зміна черговості одержання права на спадкування

 

     Закон надає право спадкоємцям за законом за власним бажанням та взаємною згодою змінювати існуючий порядок черговості спадкування. Так, після відкриття спадщини, спадкоємці можуть змінити черговість спадкування шляхом складання договору, відповідно до якого одночасно з їх чергою буде спадкувати спадкоємець іншої черги, що не закликається до спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідченим та не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов’язкову частку. До них належать неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, а також один з подружжя, що пережив іншого, і є непрацездатним, та непрацездатні батьки. Іншими словами, не можна без згоди всіх спадкоємців, що закликаються до спадкування, розподіляти спадкове майно, чи, наприклад, віддавати частку відсутнього спадкоємця іншому спадкоємцю із іншої черги.

- Але, якщо не має добровільної згоди спадкоємців на зміну черговості спадкування?

     Крім добровільної зміни черговості спадкування, воно може також здійснюватись за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

                                                                                                                                      Леся Юрчак