Чи підпадають під мораторій відчуження земельні ділянки, цільове призначення яких “для ведення осо­бистого селянського господарства”?

         Згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. За загальним правилом, передбаченим статтею 90 цього ж Кодексу, власники земельних діля­нок мають право продавати або іншим шляхом відчужу­вати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Отже, Земельний кодекс України дозволяє громадянам-власникам земельних ділянок з цільовим призначенням” для ведення особистого селянського гос­подарства” здійснювати їх відчуження на основі цивіль­но-правових угод.

Однак, Перехідними положеннями Земельного кодек­су України встановлений так званий мораторій на відчу­ження земель сільськогосподарського призначення. То­му потрібно встановити, чи не поширюється дія цього мораторію на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення особистого селянського господарства”.

Норми, що визначають зміст мораторію на відчужен­ня земель сільськогосподарського призначення, містять­ся у п. 15 зазначених Перехідних положень. Згідно цього пункту, громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2011 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

         З п.15 Перехідних положень випливає, що заборона (мораторій) на відчуження земель сільськогосподарсь­кого призначення поширюється не на всі землі сільсько­господарського призначення, а на їх частину, а саме на:

1)     землі товарного сільськогосподарського виробництва, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб;

2)     земельні частки (паї), які належать громадя­нам України.

Також даний мораторій забороняє лише відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке здійснюється на підставі таких цивільно-правових угод, як купівля-продаж та дарування. Водночас мораторій не поширюється на відчуження земель сільськогосподарського призначення на підставі договору міни, успадкування ділянки за законом чи заповітом, викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Разом з тим, мораторій на відчуження зе­мель сільськогосподарського призначення не поши­рюється на ті з них, які надані для інших потреб, зокре­ма, для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального чи колективного садівництва, оскільки такі землі не призначені для ведення товарно­го сільськогосподарського виробництва, їх призначення полягає у задоволенні в першу чергу особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції.

Таким чи­ном, з наведеного випливає висновок, що земельні ділянки громадян, надані їм для ведення особистого се­лянського господарства, хоча й відносяться до земель сільськогосподарського “призначення, однак є землями нетоварного сільськогосподарського призначення, тому можуть бути відчужені громадянами - їх власниками, на підставі цивільно-правових угод.