СТРОК НА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ПРОПУЩЕНО. ЯК БУТИ?
Для того, щоб використати своє право на спадкування, спадкоємець повинен на протязі 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця подати заяву до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном. Найбільш типовими діями такого фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном є, наприклад, проживання спадкоємця після відкриття спадщини в тому приміщенні, де проживав спадкодавець, сплата боргів спадкодавця, проведення ремонту будинку, квартири тощо. Іноді ж життєві ситуації складаються таким чином, що спадкоємець пропускає встановлений строк для прийняття спадщини. Закон же дозволяє такому спадкоємцю за письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) за місцем відкриття спадщини. Якщо спадкоємці, які прийняли спадщину такої згоди не дають, або ж спадкоємець, який пропустив строк, є єдиним спадкоємцем, він має можливість захистити свої інтереси через суд за місцем відкриття спадщини, але тільки якщо доведе, що пропуск відбувся з поважних причин (тривале відрядження, тривала хвороба тощо). У такому разі суд може продовжити цей строк, а відтак рішення суду, що набрало законної сили, буде документом, який підтверджуватиме факт прийняття спадщини.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК, звернувшись до державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади, такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі ст. 1280 ЦК України.
Таким чином, щоб уникнути судових процесів та проблемних ситуацій, слід вчасно звернутися до нотаріуса, який завжди надасть Вам добру пораду, кваліфіковану консультацію, допоможе прийняти правильне рішення.

Приватний нотаріус
Вінницького міського нотаріального округу
Гайдейчук Галина Володимирівна
м. Вінниця, вул.В.Стуса,1,
тел.56-23-21

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ КОЖНОМУ ГРОМАДЯНИНУ ПРО СПАДКУВАННЯ

“Юридичний Вісник України”
N 8, від 23 - 29 лютого 2008 р.

Ірина Бережна
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Згідно із законодавством спадкування — це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною. Слід знати, що до складу спадщини не входять деякі особисті немайнові права спадкодавця — наприклад, право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Перехід прав та обов’язків юридичної особи у разі припинення її діяльності регулюється іншими нормами законодавства, які не є нормами спадкового права.
Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права. Але зазначимо, що у фізичних осіб є перевага перед іншими суб’єктами: вони можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом, про що мова піде далі. Юридичні ж особи, держава, та інші суб’єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті.
Можливість бути спадкоємцем не залежить від громадянства фізичної особи і від стану її дієздатності: право спадкування мають й особи, визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або слабоумства, особи з обмеженою цивільною дієздатністю, а також особи, що перебувають у місцях позбавлення волі.
Чинне цивільне законодавство, зокрема Цивільний кодекс України, передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1223 ЦК України спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце, бо існує так звана пріоритетність волі спадкодавця.
Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду прийняти спадщину. Прийняття спадщини — це не обов’язок спадкоємців, а їх право. Якщо спадкоємець виявив згоду прийняти спадщину, вона визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України).
Для того, щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном. Найбільш типовими діями такого фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном є, наприклад, проживання спадкоємця після відкриття спадщини в тому приміщенні, де проживав спадкодавець, сплата боргів спадкодавця, проведення ремонту будинку, квартири, обробляння присадибної ділянки тощо.
У разі неможливості надати нотаріусові документи, які свідчили б про фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном, спадкоємець може звернутися до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а відтак рішення суду, що набрало законної сили, буде документом, який підтверджуватиме цей факт.
Слід пам’ятати, що зазначені дії, які свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини або фактично не вступить в управління чи володіння спадковим майном, вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини і його частка переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування згідно з чергою спадкування. Якщо ж й вони не приймуть спадщину, то майно переходить у власність держави. Свої інтереси спадкоємець, що пропустив строк прийняття спадщини, має можливість захистити через суд за місцем відкриття спадщини, але тільки якщо доведе, що пропуск відбувся з поважних причин (тривале відрядження, тривала хвороба тощо). У такому разі суд може продовжити цей строк.
При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.
Слід зазначити, що цивільне законодавство встановлює п’ять черг спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі й народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, віднесені до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не можна зробити висновок, що вони не закликаються до спадкування ні за яких обставин. Вищезазначені особи є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий.
Але ж спадкоємець може не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від неї. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитися від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Правочин про прийняття спадщини не може супроводжуватися жодними умовами або застереженнями. Наприклад, спадкоємець не має права прийняти лише одну частину зі складу спадщини, а від прийняття іншої відмовитись, у тому числі не може прийняти лише права, а відмовитись від прийняття на себе обов’язків спадкодавця. Спадкоємець, який приймає спадщину, не має права обумовити будь-чим її прийняття — наприклад, тим, що інші спадкоємці від прийняття спадщини відмовляються, тощо.
Наприкінці зазначимо, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця не з часу відкриття спадщини і навіть не з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право спадкоємця на нерухоме майно, а лише з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, що практично здійснюється тільки тоді, коли спадкоємець зареєстрував у державних органах [(на даний момент — у бюро технічної інвентаризації (БТІ)] свідоцтво про право на спадщину на нерухомість. Для оформлення свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевіряються юридичні факти, які є підставою спадкування у осіб, що подали заяву про його одержання, — факти смерті спадкодавця, наявності родинних зв’язків певного ступеня, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого законом строку при спадкуванні за законом, факту складання заповіту при спадкуванні за заповітом, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин нотаріус вимагає від спадкоємців відповідні документи.

ЯКЩО СПАДОК НЕ ПОТРІБНИЙ

Чинним законодавством передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Крім того, Цивільний кодекс України передбачає право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи.
Відповідно до статті 1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, тобто ваша онука може відмовитися від прийняття спадщини на вашу користь протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, тільки за умови, що ви також є спадкоємцем за заповітом вашої дружини.
Водночас онука може просто відмовитися від спадщини, подавши заяву про відмову до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
У результаті, якщо в заповіті інших осіб немає, то спадщина буде розділена між спадкоємцями за законом: тобто — вами, батьками вашої дружини (якщо вони є) та дітьми.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Якщо онука є неповнолітньою, тобто віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, вона може відмовитися від прийняття спадщини лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Цивільний кодекс надає їй можливість відкликати відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, тобто протягом 6 місяців.

ПЕРЕДАЄМО ДОКУМЕНТИ НА ЗБЕРІГАННЯ НОТАРІУСУ

“Баланс”
N 17, від 1 березня 2010 р.

Перелік дій, які мають право здійснювати нотаріуси (державні та приватні), наведено у ст. 34 Закону від 02.09.93 р. N 3425-ХІІ “Про нотаріат” (далі - Закон про нотаріат). Одна з таких дій - прийняття документів на зберігання. Розповімо, як здати документи на зберігання нотаріусу та які вигоди від цього можна отримати.

Порядок прийняття документів
1. Фізичні та юридичні особи, які бажають передати документи на зберігання нотаріусу, подають йому заяву про прийняття документів.
2. Документи передаються за описом, складеним у двох екземплярах, один залишається в нотаріуса. Опис підписують заявник і нотаріус. На ваше прохання нотаріус може прийняти документи без опису, якщо їх належним чином упаковано у його присутності. Упаковка скріплюється печаткою нотаріуса, його підписом та підписом особи, яка здала документи на зберігання.
3. Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтво про прийняття на зберігання документів (за формою N 23, затвердженою наказом Мін’юсту від 31.12.08 р. N 2368/5) і другий екземпляр опису документів. Опис прошивається разом зі свідоцтвом. Якщо опис не складався, то у свідоцтві вказується “Без опису”.

Зберігання та повернення документів
Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах або сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса. Ці документи повертаються:
• на вимогу особи, яка здала їх на зберігання;
• на вимогу уповноважених нею осіб (за умови пред’явлення ними свідоцтва про прийняття на зберігання та екземпляра опису);
• за рішенням суду.

Зверніть увагу! Законом установлено гарантії здійснення нотаріальної діяльності (ст. 81 Закону про нотаріат). Так, обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) нотаріуса здійснюються на підставі та в порядку, установленому законом. При цьому не допускається вилучення реєстрів нотаріальних дій і документів, які в порядку, передбаченому Законом про нотаріат, передані нотаріусу на зберігання, а також печатки нотаріуса. Такі реєстри, документи або печатка можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду та після огляду повинні бути негайно повернені нотаріусу.

Деснянському районному суду м. Києва,
02225, м. Київ, пр.-т. В.Маяковського, 5в

Кривенка Андрія Миколайовича
02232, м. Київ, вул. М.Закревського, 63, кв. 32
за позовом до
Корнієнко Ганни Павлівни,
02225, м. Київ, пр.-т. В.Маяковського, 21, кв. 5
третя особа: П’ятнадцята київська державна
нотаріальна контора,
02217, м. Київ, вул. Закревського, 47

про визначення додаткового строку
для подання заяви про прийняття спадщини

ПОЗОВНА ЗАЯВА

26 лютого 2009 року у віці 80 років помер Корнієнко Іван Трохимович. Це чоловік тітки мого батька. На день смерті він мешкав зі своєю дружиною Корнієнко Ганною Павлівною.
У зв’язку з тим, що близьких родичів у Корнієнко І.Т., які могли б надавати йому допомогу, не було, в останні роки його життя я надавав йому необхідну допомогу. В тому числі допомагав по господарству, купував необхідні речі, ліки, продукти харчування. Коли Корнієнко І.Т. став почувати себе погано, я доглядав за ним.
Саме тому за життя Корнієнко І.Т. склав заповіт, яким все належне йому на день його смерті майно заповідав мені. Заповіт посвідчено в П’ятнадцятій київській державній нотаріальній конторі.
В останній місяць життя Корнієнко І.Т. я повністю здійснював за ним догляд, після смерті поховав його, організував поминки після поховання, на другий день, на дев’ятий день, на сороковий день. Я також зробив все необхідне щодо догляду за його могилою.
Я знав, що Корнієнко І.Т. склав заповіт на мою користь, але не звернувся до нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк у зв’язку з тим, що майже одразу після поминок я був змушений виїхати до Росії, де в мене були зобов’язання виконати певні роботи з будівництва, і мав намір повернутися ще в шестимісячний строк з дня смерті Корнієнко І.Т.
Але в мене так склалися обставини, що в Росії я захворів. У зв’язку з цією хворобою я не мав змоги виїхати до України та своєчасно звернутися до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини.
Викладене можуть підтвердити свідки.

На підставі викладеного та статей 1270, 1272 ЦК України,

ПРОШУ:

Постановити рішення, яким визнати пропуск строку для звернення із заявою про прийняття спадщини з поважної причини, визначити мені додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Додаток: копія свідоцтва про смерть, копія заповіту, квитанція про сплату держмита, копії позовної заяви.

Кривенко А.М.________________ 16 грудня 2009 року