Процес вчинення будь-якої нотаріальної дії розпочинається традиційно: з встановлення особи громадянина, який звернувся до нотаріуса Але юридична необізнаність громадян в цьому питанні часто приводить до того, що вони не мають при собі документів, на підставі яких нотаріус може встановити їх особу, а це призводить до відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Процедура встановлення особи громадянина дуже важлива і для самих нотаріусів, адже, напевно, не знайдеться жодного нотаріуса, у якого не виникало б проблем при виконанні цього щоденного, на перший погляд, рутинного обов’язку. Проте, діюче законодавство приділяє цьому питанню недостатню увагу.
Згідно ст. 43 Закону України „Про нотаріат”:„При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів ”.
Отже, головне на чому наголошує закон, це безсумнівність встановленого нотаріусом факту: особа, яка звернулась до нотаріуса дійсно є тією особою, відомості про яку зазначено в наданих нею нотаріусу документах.
Встановити особу громадянина – це, перш за все, встановити його ім’я.
Як закріплює Цивільний кодекс України, ім’я – це особисте немайнове право, що забезпечує соціальне буття фізичної особи.
Хоча законодавчо складові частини поняття ім’я фізичної особи не визначені, але, як правило, у документах що посвідчують особу громадян України зазначається прізвище, власне ім’я та по батькові громадян.
Згідно з Законом України „Про національні меншини в Україні” дозволяється громадянам, які слідують національним традиціям і не мають звичаю фіксувати по батькові записувати в документах лише їх прізвище та власне ім’я.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон також є документом на підставі якого нотаріусом встановлюється особа громадян, в тому числі і учасників правочинів. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом більш захищеним від підробок, ніж внутрішній паспорт громадянина України. У ньому неможливо переклеїти фотографію власника, не пошкодивши його. Здавалось уже тут проблем не повинно виникати ніяких. Але в таких паспортах, згідно міжнародних стандартів оформлення паспортних документів, зазначається тільки прізвище та власне ім’я особи. Проблема в цьому випадку виникає не скільки при встановленні особи громадянина, скільки при перевірці належності йому майна, коли така особа є відчужувачем за правочинами.
Розглянемо такий приклад. До нотаріуса звернулась громадянка України, яка постійно проживає за кордоном та бажає продати належну їй в Україні квартиру. У правовстановлюючому документі на квартиру зазначено прізвище, ім’я та по батькові власника, оскільки на час придбання квартири її власниця постійно проживала в Україні і для встановлення своєї особи тоді пред’являла свій внутрішній паспорт.
В такій ситуації потрібно додатково до паспорта для виїзду за кордон приносити для встановлення по батькові інші наявні у особи документи, які підтверджують її по батькові (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, пенсійне посвідчення, посвідчення водія та інші).
Наступним етапом встановлення особи є перевірка тотожності (ідентичності) особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії з особою, зображеною на фотокартці, що міститься в поданому нею документі. Тут важливе значення має уважність та зосередженість нотаріуса, сприйняття та оцінка зовнішнього виду людини в цілому та окремих частин обличчя.
Бувають випадки коли в паспорти вклеюють фотографії громадян, що не відповідають їх віку. Особливо це стосується громадян похилого віку та тих, що проживають в сільській місцевості. Зрозуміло, що впізнати людину по фото, яке було зроблене років тридцять тому назад, дуже важко, і це може призвести до відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Особливу увагу хотілося б звернути на те, що по досягненні 25-річного і 45-річного віку в паспорт повинні бути вклеєні відповідні фотокартки. У разі відсутності таких фотокарток, паспорт вважається недійсним і не приймається нотаріусом.

Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лисенко О.М.