ХТО МОЖЕ БУТИ ПІДПРИЗНАЧЕНИМ СПАДКОЄМЦЕМ?

 

     Складаючи заповіт, заповідач має право не тільки призначити спадкоємців, але також вказати особу або осіб, до яких перейде спадкове майно у випадку смерті першого спадкоємця раніше відкриття спадщини, неприйняття її, від­мови від неї, усунення від спадкування, а також в разі відсутності умов при складанні заповіту з умовою. Не можна призначити спадкоємців до спадкоємців, що прийняли спадщину.

     Під неприйняттям спадщини розуміють і той випадок, коли спадкоємець пропустив строк на прийняття спадщини і такий строк судом не поновлений.

     Може трапитися так, що спадкоємець за за­повітом не відмовився від спадщини, але помер, не встигнувши прийняти її. В цьому випадку спадкоємці померлого мають право вступити до спадщини. Таке право на прийняття спадщи­ни здійснюється на загальних підставах на про­тязі строку, що залишився.

     Тільки за умови неприйняття спадщини цими спадкоємцями, або за їх відсут­ності до спадкових прав можуть вступити під-призначений за заповітом спадкоємець.

     Підпризначеним спадкоємцем може бути як фізична, так і юридична особа, а також інші учасники цивільних правовідносин.

 

Які правові наслідки відмови від прийняття спадщини?

 

     Спадкоємець, що бажає відмовитися від спадщини, зобов’язаний подати заяву про від­мову від спадщини в строк, що наданий ЦК для прийняття спадщини (шестимісячний строк). У разі відмови від спадщини спадкоємець, що відмовляється від спадщини, має виконати низ­ку умов. Спадкоємець за заповітом може від­мовитись тільки на користь спадкоємця за заповітом.

     Головною підставою для одержання спадщини спадкоємцями є воля спадкодавця, що написав заповіт. Його остання воля не оспорю­ється законодавцем, а лише підкреслюється, що спадкодавець вправі розпоряджатись своїм Майном на свій розсуд.

     Інша справа, якщо спадщина відкривається за законом, коли спадкодавець не розпорядив­ся своїм майном на випадок смерті, тоді спад­коємець, який призивається до спадщини, має право відмовитися від спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців незалежно від черги. Спадкоємець не обмежений вже рамками запо­віту та може розпоряджатися долею успадко­ваного майна на свій розсуд, як майном, що йому належить.

     У свою чергу, спадкоємець, на користь яко­го відмовився попередній спадкоємець, має пра­во відмовитися від спадщини, якщо він вважає, що прийняття спадщини не відповідає його ін­тересам. Коли заповідач підпризначив спадкоємця, спадкоємець за заповітом, що бажає відмовити­ся від спадщини, може відмовитися тільки на користь підпризначеного спадкоємця.

     Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно правил про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснен­ня відмови особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини. Якщо така заява мала місце, то вона в судовому порядку може бути визнана недійс­ною і спадкоємець повинен бути вирішити са­мостійно, буде він приймати спадщину або від­мовиться від неї.

 

- Який розмір частки у спадщині спадкоємців за законом?

 

     Частки у спадщині спадкоємців за законом є рівними, але за взаємною згодою вони можуть бути змінені спадкоємцями. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщину, можуть провести розділ спадкового майна в натурі (реальний розділ) відповідно до отрима­них часток. Правило про те, що розподіл майна здійснюється спадкоємцями відповідно до час­ток, розглядається як право спадкоємця при розподілі вимагати відокремлення майна, рів­ного за вартістю його спадковій частці. За на­явності зачатого, але ще не народженого спад­коємця спадкоємці не вправі зробити розділ спадщини, він має бути здійсненим тільки піс­ля народження дитини.

     Якщо є згода спадкоємців про зміну розміру часток при отриманні рухомого майна, то такий розділ провадиться в спрощеному порядку: кожний зі спадкоємців одержує в натурі майно, призначене йому відповідно до усної угоди між ними.

     Якщо в складі спадщини є манно, розпоря­дитися яким спадкоємці можуть лише при наявності свідоцтва про право на спадщину (жилий будинок, автомобіль, грошовий внесок тощо), то розділ провадиться в так званому «но­таріальному порядку», тобто, шляхом складан­ня угоди, що має посвідчуватися нотаріусом.

     Якщо угоди про розділ не досягнуто, розділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які приєднуються кожному зі спадко­ємців за законом або за заповітом.

     Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної власності, то при її розділі застосовуються норми, які регу­люють спільну часткову власність.