Після смерті громадянина його майнові права та обов’язки, а також деякі немайнові права переходять до інших осіб, Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням. Спадкування здійснюється за заповітом і за законом. Пріоритетне право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, тобто особи, призначені згідно волі заповідача - спадкодавця. Вразі відсутності заповіту, визнання його недійсним або відмови від спадщини спадкоємця за заповітом право спадкувати одержують спадкоємці за законом.
Згідно Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Заповіт, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто.
Вчинення заповіту через представника не допускається.
Змістом заповіту є розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків і можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно, або його частину.
При посвідченні заповіту заповідач не зобовзаний подавати докази, щодо підтвердження його прав на майно, що заповідається, тому що сам заповіт набере сили тільки зі смертю заповідача, а спадкова маса визначатиметься на день його смерті. Якщо в заповіті буде вказане майно, яке на момент відкриття спадщини буде втраченим чи взагалі не придбаним, то в цій частині заповіт буде недійсним.
Все спадкове майно, не включене до заповіту, спадкується за законом.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача, та має бути особисто підписаний заповідачем.
Нотаріус перед посвідченням заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачеві його права. Заповідач має право:
залишити за заповітом усе своє майно або частку його, в тому числі предмети домашньої обстановки та вжитку; заповісти майно одній або кільком особам - тим, які входять, і тим, які не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;
у разі складення заповіту на користь кількох осіб зазначити в ньому, в яких частинах заповідається майно кожному зі спадкоємців; позбавити в заповіті права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;

Враховуючи те що, заповіти загалом, складаються на користь рідних або близьких; Частими є випадки коли після смерті спадкодавця родичі ,не погоджуючись зі змістом заповіта, намагаються оспорити даний правочин, визнавши його недійсним. Тоді, зацікавлені особи посилаються на те що, укладення правочину здійснювалось під примусом, у стані неосудності або на несправжність підпису на документах тощо.
Щоб цього уникнути, частиною 1 статті 1253 ЦК передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У частині 2 статті 1253 ЦК зазначено випадки, в яких присутність двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою: посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою, а також, коли фізичні вади заповідача унеможливлюють його ознайомлення зі змістом заповіту (поганий зір, сліпота).
Присутність свідків необхідна для підтвердження стану, у якому перебував заповідач на момент посвідчення заповіту.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Не можуть бути свідками: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; спадкоємці за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про їх особи.
Нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним, про це зазначається ним перед його підписом.
До відкриття спадщини нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, не мають права розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Приватний нотаріус Байлема І. .